Бородянський футбол

Інтерв'ю з Михайлом Юрченком

На жаль, Бородянщина не має своєї професійної команди, і наших земляків у всеукраїнських футбольних змаганнях можна перелічити на пальцях. Однак навіть нині, коли в райцентрі немає свого клубу, ми маємо гравців, котрі сягнули досить високого рівня. Один з них - Михайло Юрченко, хавбек першолігового "Нафтовика-Укрнафти", продовжувач футбольної династії Юрченків.

Цього року всеукраїнська газета "Український футбол" поспілкувалася із Михайлом, і до уваги читачів нашого сайту - інтерв'ю із молодим футболістом.

Михайло ЮРЧЕНКО: 

ХОТІЛОСЯ Б ПОГРАТИ У ПРЕМ’ЄР-ЛІЗІ. ЧОМУ Б НЕ ЗРОБИТИ ЦЕ ІЗ «НАФТОВИКОМ»?

Молодий напівоборонець Михайло Юрченко належить до відомої на Поліссі футбольної династії. Його батько, Віктор Аркадійович, у складі бородянської команди майстрів забивав молодому Шовковському і завершивши кар’єру футболіста, став тренером «Системи-Борекс». Саме Віктор Юрченко став для Михайла першим тренером і порадником: батько-центральний оборонець має що розказати сину, який у півзахисті завжди тяжів до атаки…

Але сам молодий футболіст, говорячи про улюблені позиції, додає, що готовий грати скрізь – там, де потрібно команді. Саме так він робить у своїх колективах, зокрема – й у першоліговому «Нафтовику-Укрнафті», де 23-річний хавбек дебютував цього сезону. Із розмови про теперішню Мішину команду ми й почали наше інтерв’ю.

– Міша, цього року ти опинився у Охтирці. Думав, що буде такий поворот у твоїй кар’єрі? Пам’ятаєш, як твій теперішній клуб колись протистояв «Системі-Борекс» у Бородянці? У різні часи, до речі, за «Нафтовик» грали екс-бородянці Швець, Пісний, Старгородський. І всі вони, як і ти, – напівоборонці…

– Звісно, ще влітку не думав, що буду грати в «Нафтовику» – я виступав у складі білоцерківської «Росі», й усі думки були навколо другої ліги, де ми виступали. Від нашого тренера, Ігоря Химича, дізнався, що за мною стежать представники охтирської команди, які зацікавлені в моїх послугах. Я провів у Білій Церкві непоганий сезон, зберігаю хороші стосунки із тренерами, товаришами по команді. Щодо матчу першої ліги між Бородянкою та «Нафтовиком», то пригадую, що охтирці двічі відігравалися на останніх хвилинах. У них традиційно вольова команда – недарма ж ще зовсім недавно вони виходили у вищу лігу й навіть обігравали «Динамо». Але ми тоді дали їм бій.

– У ті часи ти із іншими вихованцями Бородянської ДЮСШ ще дивився дорослий футбол із трибун або подаючи м’ячі. Мріяв грати саме у «Системі-Борекс»?

– О, для нас це була команда-мрія. Я ходив на всі матчі та тренування, з хлопцями ми подавали м’ячі. Ясна річ, всі бородянські хлопчаки мріяли грати за свою команду, не тільки я. Думаю, з-поміж нас три-чотири хлопці допомогли б «Системі-Борекс» навіть у першій лізі. Дуже прикро, що такий футбольний край, як Бородянщина, нині не має своєї команди навіть у чемпіонаті області. Це велика втрата і для вболівальників, і для юних футболістів. Навіть зараз, через 7 років після зникнення команди, стільки її колишніх гравців виступають у прем’єр-лізі – Антоненко, Козоріз, Старгородський, Корнєв. Ми, малими, рівнялися на своїх кумирів, яких бачили вживу й могли підтримати на власному стадіоні. Чого вартий хоча б покійний Сергій Гончаренко, який стільки років грав у вищій лізі! Це додавало наснаги й у дитячому футболі…

– До речі, команда Бородянки у 2000 році виграла всеукраїнський турнір «Шкіряного м’яча». Перша серйозна перемога надихала?

– Безперечно. Про турнір в «Артеку» згадую, як про найбільш пам’ятний момент у моєму футбольному дитинстві. Ми до того посідали друге місце в Артемівську, йшли до перемоги послідовно і впевнено. За підтримки батьків, нашого тренера Андрія Володимировича Бондаря, ми здобули той трофей. Перша серйозна перемога, хороша команда, хороший тренер… Звісно, дуже приємні спогади. 

– Перехід від дитячо-юнацького футболу до дорослого – важка річ. Як у тебе із цим склалося?

– У неповні 18 я приєднався до дублю «Борисфену», де тоді був тренером Сергій Іванович Ковалець. Він запам’ятався мені як цікавий фахівець та чудова людина, а з тодішньої команди, однієї з найперспективніших в Україні, вийшло чимало майбутніх гравців професійних команд. Скажімо, Богдан Кондратюк зараз грає в алчевській «Сталі», а Сергій Сахно – у вінницькій «Ниві». Працювати в тій команді було одне задоволення, Ковалець на тренуваннях і власним прикладом міг показати якісь елементи гри. Було дуже цікаво й грати – я добре пам’ятаю зустрічі з дублерами «Таврії», донецького «Металурга», «Шахтаря», «Динамо». 

– Після цього ти одягнув футболку «Княжої» і забив свій дебютний гол у професійних змаганнях саме на рідному бородянському стадіоні…

– Так, дуже добре пам’ятаю той матч – була пізня осінь, сніг, а я, пробиваючи з флангу, влучив точно в притирку з дальньою штангою. У «Княжій» було легко освоюватися, адже туди я перейшов разом із 5-6 гравцями дубля «Борисфену». Команда із Щасливого уже тоді була амбітною – президент Кіндзерський, почесний президент Хлус, тренери Іщенко та Левченко… 

– Не було прикро після другої ліги опинитися у аматорській «Грані»?

– Я не мав відчуття, що це було пониження. Команда з Бузової Київської області тоді поповнилася низкою футболістів «Княжої» на чолі з тренером Іщенком. Говорили навіть про другу лігу… Попри сильний склад, нам нелегко було грати в аматорській лізі – цей турнір насправді високого рівня. Ми завоювали того року «срібло» всеукраїнського турніру, поступившись у фіналі з мінімальним рахунком свердловському «Шахтарю». Наш тодішній суперник нині грає на непоганому рівні в другій лізі. Погодьтеся, це багато про що говорить. Також нелегко було грати на аматорів у складі «Зірки». 

– Ти неодноразово брав участь у всеукраїнських аматорських турнірах, а в чемпіонаті району 5 років поспіль вигравав «золото». Невже не хотілося грати на професіоналах?

– Звісно, було таке бажання. Але й грати будь-де сенсу не було – повторюся, аматорський рівень в ігровому плані вельми сильний. А коли влітку 2008 року надійшло запрошення у білоцерківську «Рось», я залюбки почав грати у цій команді. «Рось» – давній друголіговий боєць, команда з великим досвідом. До того ж, багатьох хлопців у ній я знав ще із «княжівського» періоду. І зараз, граючи в Охтирці, передзвонюємося із Андрощуком, Дороганем, Титомиром, Блавацьким, Налікашвілі. У нас в Білій Церкві був хороший колектив, і в другій лізі ми нікому не здавалися без бою. Вважаю, саме завдяки виступам у «Росі» мене помітили, і я пішов грати на вищому рівні. 

– Як почувався цього літа, після другої ліги занурившись у першолігові баталії?

– Різниця між лігами справді відчутна: чим вищий клас, тим швидше гравці приймають рішення, тим більші швидкості, тим менше пробачають помилок. Але у першій лізі нам дуже допомагають охтирські фани – завдяки їхній підтримці, дійсно грається легше. Спасибі вболівальникам, що підтримують команду, хоч інколи й буває важко.  А колектив у нас хороший. Я прийшов, не будучи знайомим ні з ким із команди, але прийняли мене добре, швидко знайшов спільну мову із новими партнерами.

– Перший матч тобі випало провести в Олександрії, де традиційно важко грається гостям. Дебют був напруженим?

– Справді, матч видався напруженим та дуже цікавим. Ми могли й виграти, а могли й програти. Були моменти в Шептицького та Одинцова, але й суперник трапився гідний – недарма Олександрія високо в турнірній таблиці. 

– «Нафтовик» нині 12-й. Місце справедливе?

– Скажу за безпосередніми ігровими враженнями: перша ліга досить рівна за силою учасників, і якби нам ще трішки везіння, за грою ми опинилися б вище. У актив команді можна занести матчі з ФК «Харків», «Феніксом», а потім пішла серія невдач, яку ми обірвали виїзними перемогами над «Нивою» та «Енергетиком». Особливо запам’яталася остання перемога – якщо тернополян ми розгромили (4:0), то в Бурштині виграли з мінімальним рахунком. За відгуками товаришів та очевидців, можу занести матчі в Бурштині та Олександрії собі в актив. Але перша ліга не дозволяє розслаблятися – тут багато дійсно сильних команд.

– Кого виділив би?

– ФК «Львів» та «Сталь». Звісно, заслуговує відзнаки й «Волинь» – недарма команда Кварцяного дісталася до півфіналу Кубка України. Подобається, що у першій лізі багато талановитої молоді, й навіть лідери довіряють юним талантам місце в складі. Навіть одноосібний аутсайдер ліги, ФК «Харків», за своїм складом досить цікавий. Просто вони відразу після прем’єр-ліги занурилися в новий дивізіон. А так – хлопці там талановиті, і ми про них ще почуємо. 

– У серпні тобі випало зіграти проти учасника Кубка УЄФА – донецького «Металурга». Наскільки знаю, ваша команда тоді була близькою до сенсації…

– Так, ми вели в рахунку після голу Єсипа, і тільки в другому таймі Воловик вирівняв становище. Шкода, що в серії пенальті досвідченіші гості виявилися фартовішими… 

– Проти кого із донеччан ти грав персонально, чому не брав участі в серії 11-метрових?

– Перетинався найчастіше із Фабіньо та Аракеляном. Але роботи вистачало – «Металург» дійсно класна команда, і вистояти проти них було нелегко, а тим паче – ще й мати шанси виграти. А щодо пенальті, то, мабуть, просто черга не дійшла.

– У тому матчі ти вийшов на заміну аж на 45 хвилин ігрового часу. Важко входити в гру з лави запасних?

– Звісно, у цьому є своя специфіка: потрібно спіймати ритм, влитися в гру. Але уже після перших дотиків до м’яча забуваєш, що тільки-но вийшов на поле. Вважаю, що неважливо, на якій хвилині або на яку позицію ти виходиш – потрібно просто старатися максимально себе проявити, якомога більше брати участь у командних комбінаціях, не випадати з гри. 

– На яких позиціях виступаєш у «Нафтовику», з ким доводиться конкурувати за місце в основі?

– Правим півзахисником у нас грає Одинцов, центральними напівоборонцями – Єсип та Погорєлов. Але я не сказав би, що у мене з ними конкуренція. Потрібно працювати, в першу чергу, над собою, а уже тренер вирішуватиме, хто готовий краще, і куди кого ставити. 

– Єсип свого часу багато забивав. Він і зараз лідер команди?

– Так, Богдан – один із лідерів та найавторитетніших гравців. Але в «Нафтовику-Укрнафті» є ще й Овсієнко, Валерій Іващенко. Колектив у нас дружний. Головне – командний успіх, результат, і ми всі разом будемо його здобувати. 

– Уже починали підготовку до другого кола? Які ставляться завдання?

– Завдання – якнайвищі. «Нафтовик» у першому колі лише 6 із 16 матчів провів удома, тож в другому колі встигнемо чимало пограти при рідних трибунах. З командою збиралися в Охтирці на короткий збір 20-25 грудня, після Нового року почалися наступні збори. 

– Граючи на призи «Шкіряного м’яча», думав, що будеш грати в першій лізі, проти того ж «Металурга» на кубок?

– Тоді, в дитинстві, хотілося просто грати. Це пізніше прийшло розуміння, що футбол стає моєю професією. У дитинстві встиг відвідати чимало матчів у Києві. 1994 року: «Динамо» – «Барселона»; 1999 року: «Динамо» – «Реал»; 1998 року: Україна – Росія. Завжди цінував командну гру київського «Динамо» та «Барси», майстерність Зінедина Зідана. Але футболу вчився не тільки у них, а й у гравців нашої бородянської «Системи-Борекс» – Віктора Побігаєва, мого батька…

– Бути сином тренера – важко чи приємно?

– Як і у всьому, тут є дві сторони. З одного боку, добре, що твій батько має великий досвід, його знають і поважають, з іншого – коли граєш під його керівництвом, це вдвічі відповідальніше. Для мене батько – перший тренер і порадник.

– Підростає і третій Юрченко – Діма…

– Бували матчі, коли ми навіть утрьох грали – я, Діма і батько. Дмитро займався у бородянській ДЮСШ та київській школі «Зірка». Нині вже не перший рік грає центральним напівоборонцем в чемпіонаті району, здобув уже всі трофеї – чемпіонство, кубок, суперкубок. Думаю, з нього буде хороший футболіст. Принаймні, він має всі дані для цього. 

– Я підрахував, і виявилося, що на всеукраїнському рівні ти забив уже півтора десятки голів. На районному та обласному – втричі більше. Які із цих голів найбільш пам’ятні?

– У ворота «Освіти», коли я грав за «Княжу» – забити на рідному стадіоні в друголіговому матчі дуже приємно. У складі «Росі» важливим був гол «Бастіону» – ми поступалися з рахунком 0:2, і саме після мого голу в команди пішла гра, й у підсумку ми виграли – 3:2. У чемпіонаті району я й взагалі двічі забивав із центру поля – думаю, такі голи на елітному рівні довго б «крутили» по телевізору (посміхається – прим.авт.).  Але не хочеться спинятися на досягнутому. Як і кожен футболіст, я мрію про прем’єр-лігу, єврокубки. Чому б мені не вийти до вищого дивізіону разом із «Нафтовиком»?

Артур ВАЛЕРКО, фото автора. Стаття опублікована в "Українському футболі". ©

Повна футбольна біографія Михайла Юрченка (станом на зиму)



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 0

 



Головні події

Про нас

Футбол Бородянщини, Бородянський футбол, Бородянка, Пісківка, Немішаєве, Клавдієве, Здвижівка, Бородянський район, Бородянський спорт, БРФФБородянська районна федерація футболу заснована та зареєстрована 2008 року.

Вона є частиною структури українського футболу, належачи до Київської обласної федерації футболу та Федерації футболу України.

Щороку федерацією проводиться низка турнірів для дорослих, ветеранських та юнацьких команд різних вікових категорій.

Постійні турніри - зимовий та регулярний чемпіонат та кубок району, суперкубок району.

Проводяться турніри-меморіали Віктора Жиліна, Валерія Патоки, Миколи Клокуна, Анатолія Остринського.

Про керівництво БРФФ читайте тут.


Де ми?

Герб Бородянського району, Футбол Бородянщини, Бородянський футбол, Бородянка, Пісківка, Немішаєве, Клавдієве, Здвижівка, Бородянський район, Бородянський спортПрапор Бородянського району, Флаг Бородянского района, Футбол Бородянщини, Бородянський футбол, Бородянка, Пісківка, Немішаєве, Клавдієве, Здвижівка, Бородянський район, Бородянський спорт, BorodiankaБородянський район знаходиться на Київщині.

Карта району:

Бородянщина на карті Київської області:

Київщина на карті України:


Навігація по темах

- підсумки сезону:
--- 2008.
--- 2009.
--- 2010.
--- 2011.

--- 2012.

--- 2013.
--- 2014.

--- 2015.
--- 2016.
- зимовий чемпіонат району.

--- 2009.
--- 2010.
--- 2011.
--- 2012.
--- 2013. P.S.
--- 2014.

--- 2015.
--- 2016.

- фінал кубка району.
--- 2009.
--- 2010.
--- 2011.
--- 2012.
--- 2013.
--- 2014.
--- 2015.
--- 2016.

- матч за суперкубок району.
--- 2009.
--- 2010.
--- 2011.
--- 2012.
--- 2013.
--- 2014.
--- 2015.

--- 2016.

- турнір пам'яті футбольної династії Гончаренків
--- 2009.
--- 2010.
--- 2011.

--- 2012.
--- 2013.
--- 2014.

--- 2015.
--- 2016.
- турнір пам'яті Віктора Жиліна
--- 2010.
--- 2010.
--- 2011.
--- 2012.
--- 2013.
--- 2014.

--- 2015.
--- 2015.
- меморіал Миколи Клокуна
--- 2010.
--- 2011.

- меморіал Анатолія Остринського
--- 2010.
--- 2011.

--- 2012.

- турнір пам'яті Валерія Патоки
--- 2009.
--- 2010.
--- 2011.
--- 2012.
--- 2013.
--- 2014.
--- 2015.

--- 2016.

- турнір пам'яті Михайла Вдовенка
--- 2013.
--- 2014.

--- 2015.
- турнір пам'яті Тараса Черненка
--- 2011
--- 2012
--- 2013
--- 2014

--- 2015

--- 2016

- Кубок регіональних чемпіонів Київщини імені Петра Безносенка
--- 2009.

- меморіал Олександра Щанова
--- 2010.

- Спортсмен року на Бородянщині
--- 2009.
--- 2010.
--- 2011.


Мои фотоальбомы

Про Бородянку - у всеукраїнській пресі

Статті у рамках проекту Football.ua "Своя рубашка":
>> Про Віктора Жиліна ч.1, ч.2
>> Про Віктора Побігаєва

Ювілейне інтерв'ю із Іваном Іваненком:
>> На сайті sport.ua

Розмова з Леонідом Лавриненком про футбольні поля:

>> На сайті sport.ua

Інтерв'ю із Михайлом Юрченком:
>> На офіційному сайті "Нафтовика"
>> На сайті фанів "Нафтовика"

Стаття про Патрика Агбо
>> Афробородянець

Про турнір пам'яті Віктора Жиліна:
>> На сайті sport.ua
>> На сайті газети "Український футбол"

В'єтнамська кар'єра Олександра Сидоренка
>> У журналі "Футбол Style", стор.70-71

Стаття про екс-гравця "Системи-Борекс" Андрія Мальчевського - чемпіона Індії та Бангладеш
>> У журналі "Футбол Style", стор.110-114


Наше відео

Бородянський футбол - на радіо

Послухати радіозвіт про сезон у районному футболі на "Голосі Бородянщини" можна, натиснувши тут (плеєр відкриється у новому вікні)


Про політику авторського права

Усі присутні на даному інтернет-ресурсі фото- та текст-матеріали створені для ознайомлення і можуть бути відтворені у будь-якій формі тільки після дозволу автора.

Якщо вам потрібні ці фото у кращій якості, або ви хочете використати наш матеріал для своїх ресурсів, звертайтеся, будь-ласка, сюди.


Як повідомити нам про вашу подію?

Якщо ви маєте новини, фото чи анонси цікавих спортивних чи культурних подій, ви можете повідомити нас, написавши повідомлення сюди.

Блог про бородянський футбол робиться комітетом з питань зв'язків із громадськістю районної федерації футболу, тому ми маємо можливість інформувати про ваші події читачів не лише нашого блогу, а й  Футбольної Бородянщини, районних газет, обласних Київської правди та Спортивної Київщини, всеукраїнського Українського футболу та інших видань.

Якщо маєте фото або програми з історії бородянського футболу - також пишіть сюди.


Зверніть увагу:

Борекс, купити екскаватори та техніку, Бородянка

Відеостудія КАтаН


Друзі та партнери

Наша кнопка:

Федерація футболу України:

Асоціація аматорського футболу України:

ААФУ

Всеукраїнська футбольна асоціація студентів:

Футбольний портал Малинщини

Форум Бородянки
Форум Бородянки

Футбольна Київщина
irpinfc.jpg

Футбольна Броварщина

Рідна Пісківка

ФК Звягель750

ФК Звягель750

Молодь Бородянщини

Корпоративна ліга Києва

Відеостудія КАтаН

Шановні друзі з інших

футбольних сайтів!

Ми готові розмістити вашу кнопку

у себе, з цього приводу звертайтеся сюди.


Вам, колекціонери-футболофіли!

До вашої уваги пропонуються програми з матчів "Борисфена", "Системи-Борекс" та інших професійних клубів Борисполя, Бородянки, області, а також унікальна книжкова серія Валерія Валерка - "Національний футбольний літопис", у якій уже вийшло декілька книг!

Написавши сюди і вказавши вашу зворотню адресу електронної пошти, ви дізнаєтеся, як придбати ці та інші цікаві футбольні видання. 

Також приймаються замовлення на виготовлення програмок, календарів-довідників, буклетів, брошур. 




Написавши сюди, не забувайте вказати ваші зворотні координати. Заявки без них не будуть розглядатися. 


Календарь
Ноябрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
  
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Blog Live

Як отримувати найсвіжіші новини про бородянський футбол?

Для цього є кілька простих способів:

1. Підпишіться на інформування про появу нових статей на цьому блогу - і ви отримуватимете повідомлення на свою електронну скриньку про кожну нову подію (для цього достатньо ввести свій e-mail в блок нижче).

2. Зареєструйтеся на hiblogger.net та додайте наш блог в друзі.

3. Періодично заглядуйте на наш блог, додавайте його в закладки.



Написати

Гості
ОБОЗ.ua